Бойків Віталій Іванович
Бойків Віталій Іванович
29 квітня 1998 р. — 27 липня 2025 р.
Народився та проживав у місті Яремче — рідному краї, який щиро любив і яким пишався все життя.
Віталій Бойків проходив віддану службу в лавах Національної гвардії України, у складі спецпідрозділу. Під час служби здобув довіру командування та глибоку повагу побратимів як надійний, рішучий і відповідальний військовослужбовець.
За проявлену мужність був відзначений нагородою за відвагу. Відомий випадок, коли, будучи сам пораненим уламками та евакуйованим, він повернувся на позицію, щоб вивести побратимів із-під ворожого обстрілу, став яскравим свідченням його самопожертви та військового обов’язку. Посмертно нагороджений Хрестом Героя.
Загинув, захищаючи Україну, в місті Часів Яр Донецької області.
За спогадами рідних, Віталій був життєрадісною людиною, завжди з позитивним поглядом на життя. Любив свою родину, захоплювався спортом, особливо футболом. Був відкритим до людей, легко знаходив спільну мову, цінував спілкування. Захоплювався туризмом і неодноразово піднімався на Говерлу. Любив готувати та завжди намагався допомагати родині.
«Віталій був життєрадісним, завжди на позитиві, любив свою родину, захоплювався спортом, особливо футболом. Любив спілкування, завжди відкритий для всіх. Захоплювався туризмом, багаторазово піднімався на Говерлу, любив готувати, працював на благо сім’ї», — тепло згадує мати Героя.
Воїн мав особливу любов до тварин. Одного разу до дому прибився котик, якого він спочатку потайки доглядав і підгодовував, доки не переконав родину залишити його. Тварина стала його відданим другом і відчувала турботу та любов господаря.
Особливою рисою Віталія було вміння підтримувати інших, заспокоювати та вселяти віру, що все буде добре. Він умів перетворювати складні моменти на надію та впевненість.
Серед його улюблених книг була історія про Олексу Довбуша — сучасний воїн із повагою ставився до постаті історичного героя.
У Віталія залишилися дружина, донька та батьки.
Цитата Героя:
«Я сьогодні йду воювати за завтра для нас усіх!»
