Годованець Василь Миколайович

Годованець Василь Миколайович 6 червня 1999

Василь Годованець народився 6 червня 1999 року в мальовничому місті Яремче на Прикарпатті.  Народився передчасно, на восьмому місяці вагітності, і лікарі не давали надії на життя. Проте завдяки материнським молитвам і Божій волі маленький Василько вижив.

 Рано втративши батьків, він виростав у великій, дружній та міцній родині — був сьомою дитиною, мав вісьмох сестер і двох братів. Сім’я завжди була для нього найбільшою цінністю. З дитинства Василь  ріс добрим, щирим та чуйним хлопчиком. Особливо сильно він любив дітей, трепетно ставився до своїх племінників, які завжди тягнулися до нього, відчуваючи його тепло та щирість. У родині назавжди запам'ятають його особливу турботу: на жіночі свята Василь разом із молодшим братом повністю брав на себе всі домашні обов’язки, аби зробити приємне своїм рідним сестрам.

У 2006 році пішов до школи, навчався старанно, був привітним і відкритим до людей. У 2017 році закінчив школу. Після цього почав працювати, щоб допомагати своїм меншим братові та сестрам.

У 2019 році був призваний на строкову військову службу до військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) — 11-ї гвардійської бригади імені Михайла Грушевського. Сумлінно виконував свій військовий обов’язок, а через півтора року повернувся до цивільного життя. Працював, прагнув кращого майбутнього для себе та своїх рідних.

У свої 23 роки він мав безліч мрій, планів і все життя попереду. Проте, коли ворог прийшов на рідну землю, Василь без вагань став на її захист.

22 лютого 2022 року він приєднався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» , служив на посаді стрільця-снайпера. Виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера, отримавши серед побратимів цілком закономірний та шанований позивний «Снайпер».

Життя молодого захисника обірвалося за декілька днів після його 23-річчя. 15 червня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Луганської області, Василь Годованець  загинув смертю Героя, захищаючи Україну, у запеклому бою внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Він не встиг створити власну родину, не залишив після себе дружини чи дітей, але віддав найдорожче — своє молоде життя — за волю України, захищаючи кожного з нас.

За особисту мужність, самовіддані дії та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Годованець Василь Миколайович нагороджений:

• Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• Медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно)

Найбільшою мрією Героя, яку він часто повторював рідним, були слова: «Я мрію повернутися додому з перемогою».

На прощання з Героєм  зійшлися численні друзі, знайомі, однокласники, вчителі, сусіди й усі, хто знав і поважав Василя. Похований на місцевому кладовищі.

На школі, де навчався Василь, встановлено меморіальну дошку в його честь. Для рідних і друзів він назавжди залишився прикладом доброти, любові та самопожертви. Кожного дня він живе у їхніх серцях, думках і молитвах.