КОЦУР Роман Степанович

КОЦУР Роман Степанович

15 червня 1982 р. — 6 травня 2024 р.

Солдат стрілець-снайпер військової частини А4056 (68-ма окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша)

Роман народився у мальовничому місті Яремче, а його дитинство та шкільні роки пройшли в рідній Дорі — краю, де гори дихають свободою. Він був людиною виняткової доброти, мав велике, щире серце і ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Особливо трепетно Роман ставився до тварин, завжди проявляючи до них турботу.

Понад усе він любив рідні Карпати: знав кожну стежку, обожнював ходити в гори та збирати гриби. Роман мав справжню гуцульську вдачу — веселу й пісенну. Його голосом часто лунала улюблена пісня «Ой попід гай зелененький», а вдома на нього завжди чекала традиційна гуцульська страва — книглі. Роман був неймовірним  чоловіком та батьком. Виховував двох синів, передаючи їм свою любов до життя та рідної землі.

Роман  став на захист Батьківщини як стрілець-снайпер 1-го єгерського відділення 3-го єгерського взводу 1-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону військової частини А4056.

У лавах єгерської бригади він проявив себе як мужній, рішучий та надійний воїн, на якого завжди могли покластися побратими. Разом із товаришами по зброї Роман стримував щоденні жорстокі штурми ворога на одному з найгарячіших напрямків фронту. Його останній бій відбувся 6 травня 2024 року на Донеччині, поблизу села Семенівка Покровського району. Роман залишався вірним військовій присязі та своїй країні до останнього подиху.

У Романа залишилися дружина та двоє синів, для яких він назавжди залишиться найкращим у світі татом і найвеличнішим Героєм. Він віддав життя за те, щоб його діти зростали вільними на своїй землі, а над його рідним Яремче та Дорою завжди було мирне й чисте небо.

Його пісня затихла на землі, але тепер вона лунає у небесному воїнстві.