Платко Василь Юрійович
Платко Василь Юрійович
Солдат Василь Юрійович Платко, позивний «Гуцул», народився 11 лютого 1984 року в місті Яремче. Помер 17 березня 2024 року в лікарні міста Харкова внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району. Йому назавжди залишилося 40 років.
У 2001 році Василь закінчив Яремчанську загальноосвітню школу. Після навчання, у 2002 році, був призваний на строкову військову службу. Служив у селищі Десна Чернігівської області. Після завершення служби повернувся додому та влаштувався на роботу до місцевого водоканалу.
У 2008 році одружився. Разом із коханою дружиною Людмилою вони прожили щасливих 15 років, виховуючи двох дітей — сина Романа та доньку Ольгу. Родина проживала у селищі Ворохта, будуючи власний омріяний дім, у якому, на жаль, так і не встигли пожити разом.
Василь був працьовитою людиною, любив працювати з деревом та займався каменярством. Своєю сумлінною працею залишив по собі добру пам’ять і щиру вдячність людей.
У 2014 році був призваний із місця роботи для участі в Антитерористичній операції, де прослужив понад рік.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Василь знову став на захист Батьківщини. Був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» (військова частина А3715). Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках фронту — на Київщині, Донеччині, Луганщині та Харківщині.
«Мій коханий чоловік був людиною щирої душі та відкритого серця. Поруч із ним завжди було свято. Веселий, добрий, чуйний, працьовитий. Василь був найкращим чоловіком і люблячим батьком для своїх дітей. Будучи на війні, він завжди опікувався своїми бойовими побратимами. Дуже любив гори... Хотів жити... Скільки ж у нас було планів та мрій на майбутнє...» — згадує дружина полеглого воїна.
Поховали Героя у рідному місті Яремче.
У скорботі за Василем залишилися дружина Людмила, син Роман, донька Ольга, мати Ганна, батько Юрій та сестра Тетяна.
Світла пам’ять про мужнього воїна, люблячого чоловіка, турботливого батька і добру людину назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав.
