Тодорук Петро Васильович

Тодорук Петро Васильович

29 січня 1994 — 17 лютого 2025

Назавжди 31

Петро народився і проживав у мальовничому селі Микуличин, де минули його дитинство і юність. Тут він закінчив 9 класів місцевої школи, а згодом навчався у професійному училищі №38 у смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області, де здобув спеціальність механіка-тракториста.

Він був людиною великого серця — добрим, чесним і щирим. Не відмовляв у допомозі нікому: якщо хтось звертався, Петро завжди знаходив час і можливість підтримати, і допомогти.

25 грудня 2025 року він став на захист України, свідомо обравши шлях воїна, щоб боронити рідну землю, своїх близьких і майбутнє своєї держави.

17 лютого 2025 року поблизу Новоуспенівки його життя трагічно обірвалося внаслідок удару міно-вибухового дрона.

Петро не встиг створити власну сім’ю, але був люблячим братом, турботливим вуйком, вірним другом і людиною, яку щиро поважали односельчани. Його світла душа, добрі вчинки та людяність назавжди залишаться в пам’яті братів, сестри, племінників, рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Його слова «Все буде добре» сьогодні звучать як заповіт, який допомагає знаходити сили жити далі і берегти пам’ять про нього.

Назавжди 31.

Назавжди молодий. Назавжди у строю.

Назавжди у серцях рідних, друзів і рідного Микуличина.

Любимо. Пам’ятаємо. Ніколи не забудемо.

Вічна пам’ять і слава Герою України Петру Тодоруку.