Шудравий Андрій Степанович

Шудравий Андрій Степанович
15 вересня 1989 – 13 липня 2014

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника батальйонно-тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Андрій народився 15 вересня 1989 року в місті Яремче. Навчався в Яремчанській загальноосвітній школі I–III ступенів, де був активним вихованцем гуртка «Лижний туризм». Він став чемпіоном України з лижного туризму серед дорослих, був кандидатом у майстри спорту України та неодноразово виступав у складі збірної на різноманітних змаганнях. У родині зберігається близько десятка медалей, отриманих Андрієм за спортивні досягнення.

З дитинства він захоплювався горами: разом із батьком піднімався на вершини Карпат, ходив у походи за грибами та лісовими ягодами. Ці мандрівки виховали в ньому мужність, витривалість, відповідальність за тих, хто поруч, а також уміння долати труднощі й досягати поставленої мети. Тонка душевна організація допомогла Андрію гостро відчувати красу навколишнього світу; він захоплювався художньою фотографією, любив читати історичну літературу, особливо про Західну Україну, і планував навчання на історичному факультеті університету. Бог обдарував його музичними талантами: він навчався у музичній школі, гарно грав на скрипці та мав чудовий голос.

Після закінчення школи Андрій вступив до Сторожинецького лісового коледжу, а згодом — до Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича на факультет «Біологія, екологія, захист навколишнього середовища», який успішно закінчив у 2013 році. В обох закладах він був старостою групи, користувався повагою серед одногрупників і викладачів.

На Буковині Андрій зустрів свою майбутню дружину. У 2011 році у них народився син Дмитрик. Молода сім’я поєднувала навчання та службу: Андрій проходив контрактну службу в Збройних Силах України — спочатку танкістом, пізніше — десантником 80-ї аеромобільної бригади. Як інтелігентна, освічена і відповідальна людина, він користувався високою оцінкою командування.

2 травня 2014 року, у вихідний весняний день, сім’я спокійно відреагувала на черговий терміновий виклик Андрія. Він швидко зібрався, поцілував усіх рідних і поїхав на полігон. 5 травня він отримав коротку відпустку, щоб привітати дружину Оленку з днем народження. Це були останні години, проведені разом. 7 травня Андрія включили до участі в АТО.

Перебуваючи в зоні бойових дій, Андрій завжди заспокоював рідних і запевняв, що все гаразд, і йому нічого не загрожує. Він ніколи не скаржився і не просив нічого, крім одного: не хвилюватися і не переживати, обіцяючи повернутися живим і здоровим.

13 липня 2014 року в селищі Металіст під Луганськом під час виконання чергового бойового завдання БТР, на якому перебував Андрій, підірвався на міні. Всі члени екіпажу вижили, крім нього. Від отриманих несумісних із життям поранень Андрій помер під час перевезення до госпіталю.

В одну мить осиротіли його трирічний син, дружина, батьки та родина. Україна втратила вірного сина, справжнього Героя та Українця з великої літери, який любив Батьківщину всім серцем і душею.

Андрій Шудравий похований у рідному місті Яремче. У пам’яті людей він залишився порядною, відповідальною і доброзичливою людиною, для багатьох — надійним другом і товаришем.

13 листопада 2014 року на сесії Яремчанської міської ради його посмертно було зараховано Почесним громадянином міста, а також запропоновано назвати його іменем Яремчанську школу №1, де він навчався.
Указом Президента України №311/2015 від 4 червня 2015 року Андрій Шудравий посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за особисту відвагу, високий професіоналізм та вірність військовій присязі.
29 травня 2015 року на приміщенні Яремчанської ЗОШ №1 урочисто відкрили та освятили меморіальну таблицю пам’яті полеглого Героя.