Шургалюк Владислав Русланович

Шургалюк Владислав Русланович
18 серпня 1996 р. — 19 жовтня 2022 р.

Народився у мальовничому селі Татарів Івано-Франківської області.

Навчався у місцевій загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. У 2015 році закінчив Коломийський економіко-правовий коледж, здобувши кваліфікацію молодшого спеціаліста з готельного обслуговування.

Владислав був людиною щирою, доброю, веселою, люблячим сином, чоловіком і батьком. Найбільше в житті він любив своїх дітей і завжди прагнув проводити з ними якомога більше часу. Відповідально ставився до роботи, умів знаходити позитив навіть у найскладніших обставинах і завжди підтримував інших.

Його рідні та близькі згадують його як людину, яка вміла підбадьорити та розсмішити, а також як того, хто часто повторював:
«Після чорної смуги — завжди настає біла)».
Саме таким його і пам’ятають.

Під час повномасштабної війни Владислав, у званні старшого солдата, захищав Україну у складі Збройних Сил України. Служив у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї бригади, де виконував обов’язки механіка-водія. Передусім він був справжнім патріотом своєї держави.

19 жовтня 2022 року, захищаючи Батьківщину, Владислав загинув внаслідок мінометного обстрілу в селі Берестове Бахмутського району Донецької області. Йому було 26 років.

В останню путь Українського воїна проводжали на плечах під звуки військового оркестру. Поховали захисника з військовими почестями у рідному селі Татарів.

Посмертно Владислав нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, а також медаллю «Героям Прикарпаття».
24 серпня 2023 року на стіні рідної школи було відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Героя — як символ пам’яті та нагадування про ціну нашої незалежності.

У Владислава залишилися мама, батько, брат, сестра, дружина та двоє синів — Владислав і Станіслав.